«Є в ліриці мого друга Анатолія Криловця щось таке органічне, тремке та здорово іронічне, що, спілкуючись і з нею, і з ним, - хочеться жити, любити, літати, бо він і в житті поет. Його коріння – волинська фольклорність ТИМЧАСОМ має усі підстави стати ВСЕЛЮДСЬКОЮ… На те в нього і прізвище крилате».

Ігор Павлюк

Зінич Н. Живий про живе / Н. Зінич // VIP. – 2008. – № 6. – С. 12–13.