Дитячі артбуки

Екскурсія виставкою дитячих артбуків Олени Медведєвої в Літературному музеї Уласа Самчука (завідувач Оксана Семчишина):

«Все почалося з того, що син Олени Медведєвої, коли був у шостому класі, почав писати дуже гарні казки, і пані Олена вирішила зберегти їх якось незвичайно, не друкований варіант. І першими світ побачили ось ці книги, вони зроблені з льону, книги-подушки, м’якенькі.

Перша – зелена, зелений льон – «Історія про їжачка в лісі», тому зелений колір. Тут термонанесення ще вручну робилося літер, гладдю вишивка машинна.

І друга книга була ось така – синій льон, тому що події відбуваються взимку. «Сніжинка Даринка». Принцип той самий. Але пані Олена вирішила, що це буде не цікаво постійно лише з льону, можна було би якісь інші техніки використовувати. Була задумка така, задум був створити бібліотеку вишитих казок. І потім в неї вже були ідеї інших книг.

Наприклад, бібліотека вишитих казок створила ось таку книгу – у 2012 році, майже 10 років тому, світ побачила книга в’язана казка «Киця Киць». Ця книга в’язана вручну, ілюстрації в ній вив’язані, тексти надруковані. Історія про іграшкову кицю зв’язану кольорову, яка ожила і стала товаришувати з білою справжньою, і знайомилась з життя котів на Землі. Така техніка цікава.

Книги дитячі пані Олена вигадує. Вона є автором ідей. Казки пише або вона, або син. А виконують люди вже на замовлення Медведєвої. Якщо вона даною технікою не володіє чи не встигає по часу, вона обов’язково знаходить людей, майстрів цієї справи, і зазначає в кожній книзі – хто робив макетування, хто є автором ідеї, хто майстер художнього в’язання, тобто кожен, хто причетний, обов’язково зазначений в книзі.

Наступна фетрова, книга з фетру «Кольорова тінь». Тут ілюстрації фетрові. Про тінь, яка хотіла стати особистістю. Це писав Андрій Медведєв казочку, дуже цікаво. Вона вирішила змінити колір, і подумала, що тоді вона заживе власним життям, ніхто не помітить, що вона не виконує роботу тіні. Але синю хотіло море собі тінь. Як вона ставала зеленою, знову що було в природі зеленого кольору хотіло кольорову зелену тінь. Рожеву хотіли квіти. І в кінці вона зрозуміла, що особистість – це не просто ззовні себе змінювати, а усвідомити себе особливою, мати власну думку, вміти висловити її і відстояти. Тоді вона набула власного кольору без художника, стала ось такою ні на кого не схожою дівчинкою.

І ще в серії креативних книг пані Олени згодом вже появилися книги-іграшки. Була така ідея книг-іграшок. Одна з них – це «Книга-карусель». Вона про те, що роблять каруселі взимку, коли ми на них не ходимо. Ви бачите, у формі каруселі, а на тканині вибито, комп’ютером нанесено казочку саму, текст, пронумеровано кожну сторінку.

Також книга-іграшка «Казка-праска». Це праска давня, під давню праску зроблена така книга. Діткам ми розповідаємо, як колись прасували, а згодом тут є кілька сторіночок казочки про стародавню праску, і ми їх цю казочку розповідаємо. Як вона була в багатому домі і потім в лікарні, де з неї більше користі.

Книги-іграшки довершу, тоді повернемось ще до дитячих.

Книга-іграшка вітрякова, або ж «Книга-млин». Тут історія написана на мішечках, кожен пронумерований. Про мірошника.

Книга-іграшка «Криничка». Тут текст казки витягується як водичка з криниці. Про добру і жадібну криничку. Чим більше ділилася криничка, тим більше води прибувало. А жадібна чим менше давала, тим менше води в неї ставало.

«Книга-будинок» про Різдво. Тут написано казку про різдвяну зорю, і ось такий вертеп, який підсвічується, зоря світиться, ми її запалюємо на Різдво, і розказуємо діткам казку пані Олени.

Далі ще які техніки з дитячих книг… «Солом’яна казка», книга зроблена із соломи, ілюстрації на зеленому оксамиті. Цікаві історії всі, наприклад, тут сюжет, що чарівний метелик дарує хлопчикові ножиці. Все, що ними вирізаєш, оживає. І хлопчик собі тут фантазував вирізав.

Наступна серія дерев’яних книг. Їх є дві. Одна з них різьблена. Тут «Легенда про Рівне». Пані Олена написала легенду, її версію, чому наше місто так називається. І їй спеціальні люди вирізьбили ось таку книгу. Тобто текст надруковано на сторінках. А сюжет, або ж основні наші архітектурні пам’ятки міста вирізьблено майстром. Всього три листки в книги, але дуже багато праці.

І наступна дерев’яна, вона називається «Книга-складалка», тому що вона і дерев’яна, і розкладна. Це техніка випалювання. Випалюють вогником, а потім, це художниця робила рівненська Наталка Серветник, потім це все розфарбовується. Історія маленьким діткам про веселку, і що на ній живе не лише сонячний зайчик, а інші сонячні звірята – коники, хом’ячки й інші. Але не було на ній оранжевого кольору на веселці. І коли лисичка хотіла з’їсти сонячного зайчика, вона забігла за ним на веселку. Перетворилася на сонячну лисичку, і з тих пір в неї повився на веселці оранжевий колір. Так, для загального уявлення про що. Тут теж зазначено всіх, хто долучався до книги. Наталка Серветник – основний ілюстратор, і інші люди.

Далі в нас є дитяча книга дуже гарна бісерна. Повністю ручна робота. Тут навіть ось ці білі місця не пусті – вони прошиті білим хрестиком. «У парі з ангелом» – хлопчик у сні розмовляє зі своїм янголом. Тут вишито і ілюстрації, і текст, і бісером кожну сторіночку. Чеський бісер, дуже якісний. Про розмову їхню не буду казати – це треба читати сюжет. В кінці, на хмаринках зазначено кожну людину, яка допомагала створити дану книгу.

Наступна – шкіряна. Називається «Абеткове дерево». Тут ілюстрації зроблені з кольорової шкіри. Історія нашим найменшим школярикам, або ж дошкільнятам, де взялися взагалі наші літери українські. Що вони ростуть у чарівному саду на деревах. Дозрівають як яблука і груші. Приходить осінь українська у вишиванці і першого вересня збирає їх із землі – вони падають додолу, і несе діткам в школу, в перший клас.

Наступна книга бурштинова. Вона зроблена у формі такої скриньки. Тут написано текст-казочку про неслухняного соняшника, і висипано ілюстрації бурштином, тому що бурштин називають каменем сонця. І соняшник, відповідно – це квітка сонця. Тому пані Олена поєднала. Повчальна історія діткам, що неможна бути неслухняними. Такі дуже гарні тут вихідні дані, в бурштиновій рамочці.

Наступна дитяча книга тут – книга гербарна, тому що тут засушена квітка гербера. Книга називається «Червона гербера». Вона з віконечком. Їй майже 10 років, але квітка дуже гарно зберігається, як ви бачите. Історія про квітку, яка дуже любила життя, але на жаль виросла не на квітнику, а в лісі біля папороті. Папороть позаздрила, що всі милуються квіткою, а не нею, і намовила квітку знищити. Спочатку намовила дощ, потім вітер, потім сонце, потім крота і навіть гусінь, але їм нічого не вдалося, бо квіточка дуже любила життя, міцно трималася корінчиком, і співала дуже гарну пісню про свою любов до життя. Вони полишили свої злі наміри. Квіточка відцвіла, лише коли прийшла зима. Але весною знову продовжила своє життя, тому що на галявині народилося дуже багато маленьких гербер. А папороть від заздрощів всохла.

Іще дві книги. Ця книга називається мереживна казка під назвою «Руки», хоча мова йде про крила. Книга плетена гачком. Діткам ми кажемо, що книгу сплів павучок, бо він плете мережива. Два янголи живуть на небі в рожевому пір’ї і розмовляють між собою: що було б, якби в людей були не руки а крила. Ну і, звичайно, вони кажуть, що люди би їх почали спочатку стригти по модному, фарбувати, фарбували би їх. Одягати по різному. Тобто, будуть робити з ними все, що завгодно, але не те, що треба. Тому що крила для того, щоб летіти і насолоджуватись небом. Вони вигадають правила небесного руху, тобто піде таке життя в них цікаве. Але вони не оцінять цих крил, тому що вони не для того. І все ж таки в кінці бесіди янголи доходять висновку, що людям з руками практичніше, з ними легше досягнути своєї мети боротися за мрію.

І остання книга шовкова. Книга досить таки легка, зроблена з шовку і атласу технікою «батик». На шовку технікою «батик» робляться ілюстрації, а на атласі комп’ютером друкують текст. Історія про Долю, яка живе на небі. В неї капелюх з кольоровими маками. Вона п’є гарячий шоколад, гріє його на сонечку. Що ж вона робить? Перед тим як ми народжуємося, ми ще на небі, готуємося до зимного життя, вона дає кожному подарунок. Кому дасть фарби, той буде художником. Кому перстень, той буде царем або ж там ювеліром.

Кому ополоник, буде відомою кухаркою. Кожному щось дає, талант. І була одна дівчинка, яка нічого не брала – ні ополоника, ні грошей, щоб бути бізнесменкою. Нічого. Вона казала: «Я не хочу ніякого таланту, я хочу просто щасливу долю. Бо Я підслухала розмову янголів, що буває доля щасливою і нещасливою. То дай мені щасливу долю». А Доля відповіла: «Я вам не даю щасливу чи нещасливу долю. Я даю кожному лише талант. А як ви в своєму житті його використаєте, ось такою і буде ваша доля. Якщо на добро людям, то щасливою. А якщо ні, то й не нарікайте на долю, тому що все у ваших руках. Але постійно пам’ятайте, звідки ви прийшли, і частіше дивіться в небо. І, таким чином, дівчинка пішла з такою настановою жить на землю.

В кінці це друковані книги. Тут є майже половина сюжетів, які є в цих книгах.»

Олена Медведєва:

«Історія створення дитячих артбуків – вона вже відома, багато разів повторювалася, і тому ж інтерв’ю, про яке я вам казала. Розпочалося все з того, що в сім’ї вже назбиралося достатньо хороших казок мого сина, і тоді з’явився задум не надрукувати книгу, а вишити. Хотілося вишити ілюстрації, а щоби текст був друкований. І це, власне, і вдалося. Перші книги «Їжачок – сто голочок», «Сніжинка Даринка», про осінь його були кілька казок. І ось, створивши бібліотеку вишитих Андрійових казок, Я зрозуміла, що можна послуговуватися іншими техніками і за допомогою їх створювати інші казки. Але якщо повернутися до перших вишиваних дитячих, то вони виготовлені із полотна. Кожна книга має власне переплетіння. Ілюстрації були вишиті машиною, а друк текстів був просто нанесений на полотні. Використовувалося натуральне полотно. Книга нагадувала і нагадує м’яку подушечку. Тому що Я розуміла, що діти зазвичай казки читають перед сном. Якщо дитина брала таку книгу до рук, і йшла до свого ліжечка, читала і могла на ній заснути, то вона не розрізняла, на чому лежить її голівка – чи на подушці, чи на книжці. Тому книга так і отримала назву «Книга-подушка». Їх було достатньо. Вони теж монетизовані – саме це перші ці вишиті книги. І згодом з’явилися бурштинова, солом’яна, вербова…

Зрозуміло, що Я не володію всіма техніками. Я запрошувала інших майстрів до виготовлення цих книг. Вони погоджувалися, кожен майстер отримував свій гонорар, відповідно, за виконану роботу. Ілюстрації зазвичай ми використовували рівненської художниці Наталії Серветник, тому що вона проілюструвала кожну Андрійову казку, і вже в Києві у видавництві «Зірка» його книга «У парі з ангелом» побачила світ. Цими ілюстраціями, власне, і послуговувалися коли їх вишивали бісером чи вирізали з соломи. Згодом були уже написані і мої твори, які також увійшли до складу «Креативної книги», були подані в інших техніках, там гербарна книга, книга-батик. Уже працювали в парі з сином, такий наш сімейний тандем, а згодом він переріс в більш таку громіздку роботу, масштабнішу. Це коли він почав виконувати роботи палітурника. Власне всі мініатюри і А-5 формату, і кілька фоліантів були виконані його руками.»

Детальніше про дитячі артбуки Олени Медведєвої:

Коли папір не потрібен / підготував А. Матвіїв // Рівне вечірнє. - 2013. - №88/21 листоп./. - С. 14;

Цимбалюк Є. У Рівному створили книжку-праску / Є. Цимбалюк // Голос України. - 2016. - №156/18 серп./. - С. 19;

Доленко С. Книги-іграшки від Медведєвих : експозиція складається з двох частин - вишитих видань та серії книг-іграшок для дітей / С. Доленко; О. Дем'янчук // Вісті Рівненщини. - 2016. - №35/2 верес./. - С. 10;

Артбук : бісерна казка : У парі з ангелом : автор Андрій Медведєв, автор ідеї Олена Медведєва : [буктрейлер] // Національна бібліотека України для дітей. – Режим доступу: https://www.facebook.com/watch/?v=372906677445233. – Назва з екрану. – Дата публікації: 15 вер. 2020.